Червень. Кондиціонер в ординаторській лікарні швидкої медичної допомоги нарешті здох, бо був встановлений ще за часів давніх богів. Хоч на вулиці і не жарко, але духота в приміщенні перетворила відділення політравми на філіал пекла. Зміни йдуть суцільним конвеєром, а швидкі привозять пацієнтів з відірваними кінцівками не залежно від пори року та часу доби.
Хірурги зашивають розірване м’ясо, а я п’ю холодну розчинну каву з «вінтажної» кава-машини, що теж пам’ятає тих самих богів. На перерві вдається відкрити книгу улюбленого фентезі щоб хоч трошки розвантажити мозок, але натомість отримав гострий напад професійної люті.
Я щиро обожнюю жанр фентезі. Читання дозволяє втекти від нашої контуженої реальності з її жорстокістю та насиллям. Але ж медичні сцени в цих текстах викликають бажання розбити обличчя автору товстим томом анатомії, або просто придушити, щоб воно не так страждало… Письменники масової культури клали величезний болт на людську фізіологію. Ні, не вважайте мене зовсім вже тю-тю, до фізіології фентезійних створінь мені глибоко пофіг! Якщо ваш одноріг випорожнюється веселками – нехай! Це його проблеми з ШКТ! Якщо орки гатять один одного іклами та загоюють рани слиною – взагалі без питань! Але якщо ви пишете про ЛЮДЕЙ, то вже будьте хоч трошки інформовані щодо будови тіла, та фізики процесів! Інфекційні запалення в фентезі, чомусь зазвичай взагалі не розглядаються сюжетом, а гемодинаміка ігнорується як неіснуюча. Даний крик душі буде розглядати найвідоміші способи магічної терапії за принципами доказової медицини.
Секта свідків ефірних олій.
Дослідження почну з класичних праць Толкіна. Дід був знаним вигадником, але медична складова цього епосу нагадує зібрання агресивних гомеопатів на з’їзді профільного комітету (чи що в них там?). Головним терапевтичним інструментом виступає трава ателас. Ельфійська назва цієї рослини звучить як “asëa aranion”, але місцеві жителі пафосно називають її «королівським листком». Звичайні селяни вважають цю рослину смердючим бур’яном і я та фармакологія взагалі-то на боці неосвічених селян.
Симптомокомплекс так званого “Чорного подиху” включає важку кататонію, де пацієнт демонструє глибокий шок. Сучасний реанімаційний протокол вимагає негайного введення вазопресорів. Арагорн розв’язує проблему заварюванням брудного листя в окропі… Пацієнти дихають гарячою парою і смертельний стан магічним чином зникає. Цей клінічний випадок є чистим знущанням з будь-якого лікаря. Хоч Фродо й був гобітом, але їх фізіологія майже відповідає людської!
Ефективність препарату чомусь зазвичай прив’язується до наявності королівського родоводу у лікаря. Якщо легітимний монарх застосовує зірвану траву, ефективність смердозілля обов’язково злітає до небес. Генетика цілителя якимось ху.. чудом визначає терапевтичний потенціал рослини. Любі мої! Звичайний фельдшер може розтерти хоч цілу тонну цього листя, але результат буде дорівнювати нулю! Хімічний склад рослини не змінюється від дотику монарших пальців! Тільки якщо в гіршу сторону…
Пацієнти Арагорна демонструють специфічну неврологічну реакцію на запах ателасу. Фарамір бачить росяні ранки, Меррі згадує квітучий верес, Іорет взагалі відчуває аромат троянд. Психіатрія класифікує це як важкі ольфакторні галюцинації і рекомендує лоботомію. Вдихання невідомих ефірних олій провокує збої в роботі гіпокампу, адже ця рослина (я тільки здогадуюся, але…) містить потужні психотропні алкалоїди, від яких пацієнти ловлять сильний наркотичний прихід, а зняття симптомів пояснюється алкогольним сп’янінням. Любі мої! Лікування важких травм наркотиками є ДУЖЕ сумнівною практикою. Не робіть так.
Місцевий майстер-травник Мінас-Тіріта вважає легенди про ателас звичайним фольклором, та використовує рослину виключно для лікування головного болю. Цей персонаж виявляється єдиним адекватним медиком на всю столицю Гондору. Ельфи взагалі бісять і демонструють аналогічний рівень медичного невігластва. Глорфіндел лікує рану Фродо за допомогою простого дотику. Що він там в нього мацав? Навіщо? Застосування антисептиків відсутнє як явище, та й взагалі весь процес обробки тканин супроводжується хоровим співом. Бактерії мали б жерти цих довговухих створінь заживо.
Грязьові ванни імені Кхала Дрого.
Окрема палата мого персонального медичного пекла заброньована для авторів темного фентезі. Візьмемо всесвітньо відому «Пісню Льоду й Полум’я» Джорджа Мартіна. Старий бородань хоча б намагався грати за правилами біології. Згадайте епічну смерть кремезного ватажка кочівників кхала Дрого. Величезний мужик отримує глибоке рубане поранення грудної клітки. Місцева знахарка накладає пов’язку з антисептичними травами. Логічно, що така рана буде пікти. Що робить геніальний полководець? Правильно. Здирає лікувальний пластир до біса. Замість стерильної тканини могутній воїн ліпить на відкрите закривавлене м’ясо шмат звичайної багнюки. Чудовий вибір! Бактерії з кінського гною влаштували всередині розірваного м’яза гучну дискотеку. Розвивається моментальна форма сепсису, шкіра чорніє, тканини гниють заживо, а сморід від цього стоїть такий, ніби поряд тиждень розкладався табун хворих коней. Гангрена вбиває непереможного дикуна за лічені дні. Браво, пане Мартін! Вся ординаторська аплодує стоячи. Нарешті знайшовся письменник, здатний показати реальні наслідки ігнорування елементарної санітарії.
Спонсор вашого цирозу – зілля!
Відьмацький всесвіт демонструє інший рівень фізіологічної жесті, де основою виживання мутантів є регулярне споживання алхімічних еліксирів, склад яких включає екстракти смертельно небезпечних рослин. Дослідники творчості Сапковського та CD Projekt RED, зазначають наявність компонентів споріднених із токсичним болиголовом, на який звичайний людський організм реагує миттєвою відмовою печінки. Але відьмаки перетравлюють цю ху.. фігню завдяки якимось генетичним втручанням (втручанням куди? Що може змінити в собі середньовічний чоловік? Тільки відтяти якийсь шмат руки/ноги, або підстригти пасма).
Дякую, що розробники серії ігор згадали про хоч якусь достовірність і толерантність до токсинів має все ж свої фізіологічні межі і рівень інтоксикації вище сімдесяти п’яти відсотків викликає падіння життєвих показників, коли шкіра покривається чорною венозною сіткою, а старі рубці починають самостійно кровоточити. Геральт з Рівії набуває вигляду типового алкаша після тижневого запою паленим шмурдяком. Навіть токсиколог-початківець розпізнає в цьому симптоми гострого отруєння.
Відомий еліксир “Ластівка” штучно стимулює клітинну регенерацію. Ну, ок. Може бути. Але механізм дії нагадує лікування ножового поранення шляхом ковтання гальмівної рідини, де відьмацький метаболізм працює на максимальний знос. Будь-який притомний генетик скаже вам, що прискорений поділ клітин веде до накопичення мутацій. Ну, а будь-який мутант мав би померти від агресивної форми раку кишечника ще до настання зрілості.
Спроби розбавляти ці речовини для порятунку звичайних людей дають ху… погані результати. Особливо сподобалося, коли відьмак дає розбавлене “Цілюще вариво” пораненому лицарю, адже летальність такого підходу складає рівно п’ятдесят відсотків. А от поранена дівчина в Білому Саду отримує повноцінну “Ластівку” і миттєво втрачає свідомість (ну, хоч так).
Окремої уваги заслуговують алхімічні декокції, які взагалі блокують половину токсикологічного порогу організму. Відвар василіска резервує сорок пунктів токсичності, тому розпад небезпечних метаболітів фізично не відбувається. Але ж отрута стабільно накопичується в жировій тканині мутанта, тому очищення внутрішніх органів вимагає вживання еліксиру “Білий мед”, який миттєво «скидає» всю накопичену токсичність. Круто, звісно, але… Виведення подібної кількості шлаків за одну секунду фізично розірве нирки на дрібні шматки, разом з їх власником. Це як намагатися пропустити п’ять тон води крізь півдюймову трубу за п’ять секунд. Nice try.
А от чародійки цього всесвіту демонструють прикру та незбагненну мною некомпетентність у реконструктивній хірургії. Знаменита Філіппа Ейльхарт втрачає очі назавжди, могутній Вільгефорц місяцями ходить з пошкодженим оком після вибуху порталу, помічниця Лідія відриває собі нижню щелепу під час експерименту й використовує ілюзію для приховування травми. Трісс Мерігольд отримує важкі опіки на пагорбі Содден, та соромиться носити відкриті сукні через келоїдні рубці. Ці дівчатка можуть розірвати середнього розміру замок магією! Але, чомусь, зашити звичайними нитками просту рвану рану вони не здатні… Сучасні щелепно-лицьові хірурги роблять справжні дива після мінно-вибухових травм, а всемогутні магічки чомусь капітулюють перед звичайними шрамами… Тобто себе виправити вони можуть, тільки якщо народилися потворними? Чи брати до рук голку з нитками, це в них табу?
Кісткова магія для підлітків.
Далі переходимо до каральної педіатрії. Знаменитий Гоґвортс із серії книг про хлопчика зі шрамом. Шкільна медсестра мадам Помфрі вважається справжнім генієм лікування! Під час спортивного матчу головний герой ламає руку, а місцевий викладач-ідіот застосовує заклинання, після якого усі кістки верхньої кінцівки, у бідолашної дитини, просто зникають. Замість ампутації та оформлення інвалідності пацієнту пропонують випити пляшечку бридкого пійла під назвою «Кісткорост» (окреме дякую за переклад). За одну ніч у передпліччі малого виростають тридцять три нові кістки! Фізіологічний жах подібної ситуації важко осягнути, адже формування такої маси кальцинованої тканини вимагає ДУЖЕ великих об’ємів мінералів. Звідки дитячий організм бере будівельний матеріал? Витягує з зубів? Висмоктує з хребта? Нарощування остеоцитів із подібною скаженою швидкістю неодмінно розігріло б руку підлітка до температури кипіння крові. М’язи навколо епіцентру росту просто зварилися б у власному соку від виділення теплової енергії. Проте юний чарівник виживає і вже зранку спокійно собі йде на уроки. Казковий метаболізм знову жорстоко зґвалтував закони збереження маси.
Гній під обладунками.
Магічне стягування країв рани якось дивом обходить будь-яку первинну хірургічну обробку, якої навчають на першому курсі меду. Ворожа зброя (завжди!) покрита брудом, а широке лезо заносить у м’які тканини шматки іржавого металу, та ще й фрагменти брудного одягу вдавлюються глибоко в раневий канал! Але ж заклинання миттєво закриває пошкоджений шкірний покрив і весь інфікований бруд залишається всередині тіла. Я вас мушу запевнити, що це ненадовго.
Тут створюються майже ідеальні умови для розвитку анаеробної інфекції при якій патогенні бактерії починають активно розмножуватися в замкнутому просторі, а під шкірою швидко формується гігантський гнійний абсцес. Зцілений ельфійською/відьмачою/колдунською (необхідне підкреслити) магією воїн почувається чудово перші дві доби, але наступний етап приносе йому хіба що важкий сепсис (це коли газова гангрена роздуває кінцівку і пацієнт подихає в страшних муках через відсутність дренажу). Фентезійні цілителі є серійними вбивцями! Вони ніколи не промивають раневі канали хоча б звичайним алкоголем. Ця магічна лінь коштує життя мільйонам вигаданих довбограїв.
Промінь надії в океані антисанітарії.
Серед усього вищезгаданого божевілля трапляються поодинокі діаманти здорового глузду. Брендон Сандерсон у своєму циклі «Архів Буресвітла» подарував мені хвилини щирого здивування та схвалення. Персонаж на ім’я Лірін працює польовим хірургом. Чоловік ретельно миє руки перед операцією! Він кип’ятить металеві інструменти! Замість читання молитов лікар щедро заливає розірвані тканини соком гузорості (це типу такий потужний природний антисептик). Майстер зшиває рану в точній рекомендації будь-якого підручника – пошарово. Спочатку м’язи, потім з’єднуються фасції і тільки потім зверху стягується шкіра. Лікар постійно бореться з інфекціями та втратою крові звичайними тугими перев’язками. Ніяких пасів руками, танців з піснями, іскор з пальців, або кристалів в дупу. Тяжка рутина травматолога описана майже достовірно, за що хочеться потиснути авторові руку (пізніше вже там, звісно ж, додають супергеройську здатність відновлення за допомогою магічного світла, але ж жанр вимагає чудес). Проте базова медицина світу Рошар все ж тримається на хоч якійсь притомній логіці.
Анатомія чомусь завжди приноситься в жертву дешевому пафосу. Як на мене, то навіть поверхневий фізіологічний аналіз доводить нежиттєздатність фентезійної медицини. Автори масової літератури взагалі (в більшості) ігнорують хоч якісь закони природи і все серйозне лікування зводиться до швидкого вливання сумнівних кольорових рідин в нещасних пацієнтів. Реальна травматологія вимагає дотримання протоколів, а вигадані світи пропонують дихати парою від зав’ялих бур’янів. Як представник сучасної медицини, я зневажаю цей розпіарений цирк (тільки в моментах фізіології!). Єдиним хоч якось дієвим способом вижити в умовах фентезійного всесвіту залишається профілактика, тобто надягання товстої сталевої броні працює набагато краще за ельфійські пісні та припарки з галюциногенів. Тому знайте – якщо б вас лікували в вигаданому світі, де ви – людина, то навряд чи ви б змогли і далі читати цю маячню!
Мийте руки, перед та зад!
Ваш Доктор Л.