Андрій Химерний: Як зображати релігію та церкву в творах low fantasy?

До такого питання я дійшов у своїх блуканнях і хочу винести його на розгляд спільноти. Якщо що, low fantasy — це таке фентезі, де дія відбувається ніби як у нашому світі, тільки магія реально існує. Як у Гаррі Поттері, так. Зазвичай вона в таких творах замаскована та існує в окремому соціальному анклаві, чи є ніби органічною частиною суспільства і його інститутів.

Зазвичай у таких творах є певні логічні дірки, пов’язані з самим існуванням магії, і майстерність автора часто полягає в тому, щоб ці логічні дірки добре замаскувати, зробити так, щоб ми повірили у вигадану ним магію. Це велика тема, і тут я зосереджусь на маленькому її шматочку.

Релігія.

Проговоримо очевидні речі, дійсні для нашого світу:

1. Всі існуючі релігійні традиції включають в себе елементи чогось, що раціональний світогляд визначив би як «магію» чи «надприродне».
2. Більшість релігійних традицій станом на зараз розділяють «народні забобони» та «високу віру». Так, освічений католик чи православний буде наполягати, що під час причастя просфора дійсно перетворюється на «Тіло Христове», але при цьому може висміювати віру у вроки, в домовиків чи в астрологію не згірш за атеїста. Бо його віра не потребує існування всіх цих речей. Але одночасно «низове християнство» часто буде практикою майже цілком магічною за своєю суттю, і в ньому ікона чи розп’яття — це буквально артефакт, а молитва — аналог заклинання. Принаймні це те, як люди вірять, що воно має працювати.

Тепер згадуємо, що у нас так-то фентезі. Тобто магія в тих чи інших формах ІСНУЄ НАСПРАВДІ. Наприклад, відьмовство і чари. А можливо, і надприродні істоти, такі як демони. І тут перед автором постає питання: окей, ці штуки працюють, а що стосовно релігійних приколів? Чудеса, наприклад, чи ті ж ритуали. Так, ми звикли вважати їх суто символічними в нашому світі, але ж ми в нашому світі і в магію не віримо (я сподіваюсь).

І тут є декілька варіантів:

1. Просто ігнорувати

Малювати світ таким, ніби церкви в ньому і немає. Або ж вона виконує суто соціальну роль (хрещення/весілля/похорон). Багато авторів так і роблять, і в принципі, якщо ми малюємо переважно світське суспільство, це може працювати. Але якщо це суспільство умовного альтернативного 17-го століття, тільки з магією, то ігнорувати церкву і щиру релігійність багатьох людей буде просто абсурдом.

2. «Тупі церковники»

Майже не відрізняється від попереднього в плані того, що ніяких магічних сил у церкви немає, але тут вони активно проти носіїв магії та всіляко заважають їм існувати. Зазвичай в таких сюжетах служителі церкви ще до купи лицемірні і в цілому не відрізняються моральними чеснотами. Хороший варіант для авторів, які самі не люблять релігійних людей.

Але тут починає збоїти логіка світу. Бо, якщо церква сама така, то по суті вона не могла б в цьому «паралельному світі з магією» ніколи і виникнути. Історично в нашому світі розповсюдження християнства супроводжувалося змаганнями «хто кого перемагічить», багато з них навіть увійшло в легенди. Очевидно, в нашому нудному світі це тільки легенди. Але вибачте, якщо існували друїди і вони робили справжню друїдську магію, то мав існувати і Святий Патрік, і його дива мали бути як мінімум настільки ж справжніми. Якщо існували автентичні слов’янські волхви, які щось таке собі вміли, то, вибачте, доводиться припускати, що монахи в Печерській Лаврі вміли не менше. Інакше у нас би досі стояло капище Перуна на місці Святої Софії. Що логічно приводить нас до третього варіанта…

3. Релігія — це магія

Ну от так, припустімо, воно все насправді працює. І те, що приміщення якщо посвятити, то нежить не залізе, і якщо заупокійну по живому замовити, і навіть свячені пасочки. Навчений священник де-факто є магом. Дуже багато всякого. Вибачте, що зараз я навожу приклади переважно з християнства, просто саме воно у мене зараз в голові, бо я ж це все під конкретний текст думаю. Власне, цей варіант для мене є максимально логічним в плані світобудови. Хоча тут вже виникають інші цікаві питання, як все узгодити.

Етичні межі та авторська позиція

Також виникає питання наскільки, наприклад, фентезі-роман, написаний в такому підході, буде шокувати почуття людей щиро віруючих. Щоб не було зайвих питань: я послідовний атеїст, не вірю в існування надприродних сутностей будь-якого типу, але при тому визнаю, що в історії людства церкви часто грали вкрай важливу роль. І так, схиляюсь до того, що добрих речей вони зробили можливо більше, ніж дурних. І точно не хотів би скандалу.

При тому мені потенційно цікаво змоделювати, як би працювали релігійні інститути в світі з магією, і так, я досить багато знаю в царині релігієзнавства.